Вікісховище:Свобода панорами 2015/Дискусійні точки зору

Свобода панорами

Свобода панорами, право публікувати фотознімки будівель і скульптур у публічних місцях, існує в багатьох, але не в усіх країнах Європи. А там, де вона існує, дещо варіюються подробиці регламентації.

Базові аргументи:

• 28 різних трактувань свободи панорами спричиняють юридичну небезпеку й ризики, що ускладнюють креативність та інновації.
• Ми провели три паралельні дослідження імплементації відповідних законів, і отримали три різні результати.
• Право на використання зображень, виконаних у публічних місцях, є частиною права на свободу самовираження.
• Неможливо й небажано контролювати використання таких зображень. Збереження цих непрактичних і значною мірою незастосовних правил призводить до неефективності законодавства у цій сфері та значних витрат на пов'язані угоди.
• Один універсальний виняток для свободи панорами в Європі означав би, що на отримання права на публікацію фото треба було б витрачати менше коштів (від цього значно виграли б волонтери Вікімедіа, фотографи, невеликі видавництва, блогери, онлайнові ЗМІ тощо)

Відповідь на поширені контраргументи

• Але ж Ви намагаєтесь відібрати в автора право вибору того, що робити з його/її творінням?
  • Автор приймає однозначне рішення зробити щось частиною публічного простору. Це ж не публічний простір вторгається в ательє автора.

• Якщо хтось просто бере якесь зображення і використовує його в приватних цілях — нема питань. Але я не хочу, щоб якась велика компанія використала мою роботу для комерційної кампанії без отримання дозволу від мене! Має бути дозволене лише некомерційне використання.
  • Некомерційний/комерційний — дуже неоднозначні юридичні терміни в контексті інтернет-мережі. Вони можуть створити сіру зону, яка спричинить юридичні ризики для малих та середніх підприємств, окремих осіб та неприбуткових організацій.
  • Публікація зображення у сервісі, що містить рекламу (наприклад, Facebook або Instagram) теж у деяких контекстах може вважатися комерційним використанням — нічне селфі на фоні Ейфелевої вежі або Луврської піраміди не повинно вважатися порушенням авторських прав на ці будівлі.
  • Чимало освітніх установ та курсів не фінансуються з публічних коштів повною мірою, що робить фінансування комерційною операцією. Ми не хочемо виключати їх.
  • Навіть Вікіпедія як некомерційний проект, може вважатися такою, що має комерційний напрямок. Інші використання в мережі, такі як, наприклад, у блогах, де є реклама, призначена покрити витрати на хостинг, а також у різних соцмережах, теж цілком могли б вважатися комерційними.

• Що як націоналістичні та расистські групи візьмуть мій твір і використають його для своєї пропаганди ненависті?
  • Свобода панорами не ставить під загрозу моральні й особисті права авторів.

• Ви не вважаєте, що творці заслуговують на чесну компенсацію за свою роботу?
  • Із семи країн Європи, де архітектори й візуальні художники мають найбільший заробіток, шість мають повну й безмежну свободу панорами. Виняток: Люксембург
  • Кількість грошей, які заробляють спільноти представників візуального мистецтва, зміниться зовсім незначно, оскільки чимало типів їхнього використання візуального мистецтва — у парках, галереях, як 3D-моделі, на тимчасових публічних виставках — не будуть покриті цим винятком.

Інформація з публічного сектору

За публічні праці платить публіка, і вони повинні належати публіці. На додачу до чесності цього принципу, він також служить демократії й цивільному суспільству, а також сприяє економічному росту. Праці, створені публікою, відрізняються від інших робіт багатьма аспектами:

Базові аргументи:

• Авторське право є своєрідною спонукою до креативності. Ця спонука непотрібна для дій органів влади.
• Створення таких робіт вже було оплачене публікою, а тому вони мають бути доступними для використання й повторного використання публікою.
• Захистом авторських прав іноді зловживають для уникнення публічних дискусій офіційних документів.

Відповідь на поширені контраргументи:

• Боюся, що особисті дані людей можуть опинитись під ризиком.
  • Авторське право — це економічний інструмент, а не механізм захисту даних. Усі закони щодо захисту даних залишаються в дії навіть для того контенту, до якого авторське право незастосовне.

• Органи влади часто зберігають чутливу інформацію, яка має залишитись таємною.
  • Таємні документи є таємними. Статус урядових творів як таких, що належать до суспільного надбання, не є питанням інформаційного контролю, оскільки цей він стосуватиметься лише опублікованих документів.

• У нашому прес-архіві ми маємо фото африканських дітей. Ми хотіли б завантажити їх на Вікісховище, але боїмося політики, що уможливлює комерційне використання. Ми не хочемо, щоб фото цих дітей хтось використав для своєї комерційної кампанії або кампанії зі збору коштів.
  • Особисті й моральні права не зазнають шкоди від того, що урядові твори отримують статус таких, що перебувають у суспільному надбанні. Авторське право — це економічний інструмент.

• Публічні установи часто отримують замало фінансування, і покладаються на генерування додаткових прибутків зі своїх творів.
  • Метою публічних сервісів є служба публіці, тож це й має бути пріоритетом.

• Безперешкодна передача усього контенту, фінансованого публікою, полегшить таким сервісам як Google і Facebook можливість заробляти гроші й ще більше монополізувати ринок.
  • Великі компанії можуть собі дозволити отримання прав на різні твори, оплату за ліцензії та витрати на будь-які угоди. Це якраз малі й середні підриємства, стартапи й окремі особи часто не мають достатніх ресурсів для цього. Статус суспільного надбання для інформації з публічного сектору допоміг би врівноважити ігрове поле.